Потім вони лежали обличчям одне до одного, вустами до вуст, і тихо так розмовляли.
— Тоді до хлібини спечи їм чотири коржі в дорогу.
— Що більше ласки в диявола, то хитрішу пастку він готує. Хіба ж це не зрозуміло?
— Ти слішком юная, чтоби панімать, что такоє нєнавість. Тєбя кто-то заставіл ето дєлать. Кто?
Але ніхто не виходив. Тільки дедалі рідше і рідше чулися постріли з хати, потім і геть затихли. Один набій зостався в Зіньковому «штаєрі». Він ще висунув барабан, пересвідчився: таки один, і винувато подивився на батька.
І прокидається з важкою душею. Церква сниться не на добро.