Цитата #737 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

— А я ж тобі води не подав перед смертю, — скривився Ілько, припавши обличчям до братових грудей.

Просмотров: 4

— Бурлакувати чи ні, а не міг я Холодного Яру покинути. Не міг, і квит.

Просмотров: 0

Але Птіцин його вже не чув. Як марафонець, що з останніх сил доніс радісну звістку до місця призначення, він мертвий упав головою на стіл і захріп. Його кинули на підстилку в кутку землянки, де він проспав аж до ранку.

Просмотров: 2

— Мені вже не холодно, — сказала Тіна, але він щільно загорнув її у бекешу і так, як сповиту дитину, взяв на руки.

Просмотров: 2

Ворон завважив, що це був чонівський летючий загін, і саме звідти, від нього, слід було чекати першого і найдошкульнішого удару. Однак «чопи» й досі переминалися на місці, хоча як не один, то другий під'їжджав до вершника, що басував на білому коні. Видно, то й був їхній командир, який чомусь зволікав.

Просмотров: 1