Цитата #2128 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

— Слухай… — голос її прив'яв. — А може, це твоє відклінне? Тоді я його не візьму.

Просмотров: 4

Дві гранати одна за одною покотились через пройму до льоху…

Просмотров: 4

Ходя журився, що урвалося лучне полювання. Звірина, як і птаство, так поховалася, ніби її ніколи не водилося в лісі.

Просмотров: 2

в Чигиринському повіті від 4 листопада 1921 року.)

Просмотров: 0

Та яким же було його здивування, коли через кілька днів довідався, що саме тієї туманної ночі біля їхньої хати на нього чатувала засідка. Червоні також знали, якої пори лісовикові найзручніше провідати рідних, і влучили точно в ту ніч, тільки сталося чудо. Ворон не знав, на кого, на що це чудо покласти — чи на прозірливість коня, що невідь-яким нюхом відчув небезпеку і «заблукав», чи на якусь лісову силу, котра відвела від нього смертельну загрозу.

Просмотров: 2