Ніж увійшов йому під ліве ребро, і Гудима сконав миттєво.
«Ви акружєни, вихаді! — кричали у ніч. — Здавшіхся в плєн ми не растрєліваєм!»
Я його випхав з нашого табору, як паршиву вівцю. Потім трохи жалкував: може, погарячився? Яка ж то тяжка річ — не вірити обіцянкам, якщо вони збігаються з твоїми сподіваннями.
— Не може бути, щоб за стільки літ якісь гультіпаки його не намацали.
Від уряду У. Н. Р. і Вищої Отаманської Ради приносю щиру подяку цим лицарям.
— Курці? — здивувався Вовкулака. — Отій, що несе яйця?