Труп вона затягла за вал і там у рову присипала землею.
— От бачиш? Я знав, що його зробили для тебе.
— Голи бороду та ховайся чимдалі поміж чужих. Давно казала тобі, що не буде пуття з вояцтва вашого.
Ще й не розвиднилося, коли ми під'їхали до артільної олійні, яка стояла за селом. Це була невелика цегляна будівля, що зосталася від панської економії.
— То у вас далеко, — сказав Вовкулака. — А в нас він уже четвертий рік тягнеться, і краю не видно.
— Тваю мать! Ємєля, рвьом когті атсєдова!