Цитата #1796 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

— А что — нє відно? — пика будьонівця, який нагнувся над Яшею, аж лисніла від посмішки.

Просмотров: 10

— Поясни їм, що краще зникнути самій, ніж діждатися, поки тебе заберуть.

Просмотров: 4

— Я знаю! — вигукнув Василинка. — Що ж тут думати?

Просмотров: 5

Уповноважений Курський уже починав потихеньку вити, коли Ларіон Загородній серед відомих йому повстанців — найбільших ворогів совєтської влади — стонадцятий раз називав полковника Гамалія та сотника Завірюху.

Просмотров: 4

Так собі міркувала Ганнуся, стоячи біля причілка хати, аж поки вгледіла на вершечку акації чорного ворона. Той сидів трішки надутий і сонний, але Ганнуся побачила в ньому недобру прикмету, відчула якесь лихе віщування, аж млість підкотила до горла. Її навіть знудило, але це вже було не вперше відтоді, як вона зачула важкість у лоні, і даремно Ганнуся нарікала на ворона — той був настільки старий, що вже не міг і не хотів нічого віщувати. Він просто спостерігав зверху за людською метушнею, бо це було єдине, що його ще цікавило в цьому нескінченному житті. Марнота над марнотами, все намарне, — думав ворон, дивлячись услід бричці, яка віддалялася від Кривого Узвозу.

Просмотров: 7