— Нічо', попрощався. Пообіцяв, що як наймуся десь близько на роботу, то прийду ще.
— Пожди, — закричав він. — Ти ще не все знаєш!
Посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Ось така примха долі.
— Ну да, он правільно ґаваріт, — погодився Кузякін. — Впєрєді для ніх аткриваются всє вазможності.
А тепер стій-но, хлопці, знімімо шапки і добре подумаймо своїми твердими головами, як сказала б Євдося. Тепер нехай хтось пояснить мені ось яку штуку: якби хтива англо-арабка Зірка сама розвернулася на тому пагорбі й помчала на іржання чужого жеребця, то чи не зміг би Василь Чучупака вчасно зіскочити з неї або й угатити кулю кобилі у вухо? Зміг би, ще й як!
— Жаль, що тільки один «люйс», — почухав потилицю Вовкулака.