2024 © Все права защищенны - BookQuotes.ru
І ось після довгих умовлянь мені вдалося відправити додому Василинку. Все одно зараз роботи немає, сказав я йому, а після дощів прийде зима, доведеться залягати в барлогу. Так що давай — сідай на свого чалого, поки він не погубив підкови, і їдь додому; ти хлопець кмітливий, відбрешешся; скажеш, наймитував. Я дав йому грошей і поправив на Василинці шапку-кубанку, бо вона з'їхала йому на мокрі очі.
Просмотров: 4
Так вони виїхали за місто й зупинилися на польовій дорозі недалечко від економії. Хлопці зіскакували з кузова повільніше, ніж вилазили, — вони отак їхали б аж до Лебединського лісу.
Просмотров: 0
Ворон відчув, що його пальці злиплися від крові.
Просмотров: 1
— Який же з мене буде отаман, якщо я приведу в загін жінку? Ну, сама поміркуй… Тіно, я давно все передумав — іншої ради немає. Довірся мені. Ми ближчим часом повинні вирушити…
Просмотров: 5
— Якби втік, то обізвався б, — тихо мовила мати.
Просмотров: 4
— Авжеж, — сказала вона. — Загляну. Тільки занесіть його до стайні.
Просмотров: 1