Тут уже козаки засміялися, та не до сміху було В'юнові.
— Хочеш ряжанки? — Вона пам'ятала його забаганки.
Якщо Веремієвого воскресіння не сподівався сам Чорт, то Чорний Ворон і поготів. Тепер він не мав права навіть вагатися, їхати чи не їхати до Ірдинських боліт. Мусив дати звіт Веремію про долю Ярка. Розповісти по щирості, як усе вийшло, і ще не вгадано, як на те подивиться Веремій. Казна-що — замість радіти, що отаман живий, Ворон знетямлено дивився на Сутягу.
— У Шідловци? — він здивовано позирнув на свого напарника. — Па-моєму, он заврался! Кажєтса, ми паймалі шпіонов.
— Тобто? — майже з докором повернувся до мене смушевий капелюшок.
— А сам я скоро повернуся! — гукнув до козаків. — Роботи по зав'язку!