Цитата #1281 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

— Наканєц-то! — зрадів Орлов. — Теперь хоть єсть каво дапрасіть. Ти, Кукушкін, каналья, с нім панєжнєй. Вішь, душа єлє в тєлє.

Просмотров: 1

— Налий мені, — сказала вона. — Ні, не вина. Полинівки.

Просмотров: 0

— Наче ні, — знизав плечима Вовкулака. — Але в душу йому не заглянеш.

Просмотров: 1

— Я защіщу тєбя, Уля. Нікаму нє пазволю абідєть…

Просмотров: 1

Москалюги миттю звітрилися з палати, можна було перевести подих, але поруч лежав мертвий Петрусь, за стіною стогнали поранені, і Чорновуса раптом охопив сором за ці перев'язані руки. Було мерзенне відчуття, що він когось перехитрив, виміняв своє життя на Петрусеву смерть. Він навіть не подякував Тіні за кмітливість, за порятунок, цілий день пролежав мовчки, а ввечері сказав їй, що вже зовсім видужав.

Просмотров: 1