— Ні, — заперечила Манюня. — Фаня — це по-баб'ячому. А ви, Панасе, все-таки старшина. Давайте вип'ємо за ваші хрестини, за ваше нове ім'я. — Чорна «мушка» затремтіла на її щоці.
Інший наказ Гамалія, писаний на аркуші в лінійку, був, скоріше за все, декларацією.
— Коли ж ми зустрінемося? — спитала вона розгублено.
— Я, знаєте, не кавалєріст, не умею арудовать саблей.
Він узяв зі столу парабелум, а лівою рукою потяг за невеличке металеве кільце. Ляда виявилася важкою, проте піддалася.
— Ну. І що далі? — знизу вгору дивилася на нього Тіна.