— Чи не того Веремія, що служив гармашем у полковника Алмазова?
Коли Ходя заніс до землянки п'ять тетеруків, хлопці не повірили очам.
Ілько безпорадно закліпав до Мелані, та вискочила в хатину[*], швидко знайшла слоїк перваку, потім дістала зі скрині вишитого хрестиком рушника.
Вона в нього була довша, ніж ваша. Я, правда, трохи затінила йому щоки.
Дося торкнула коня острогами, і він, легкий, мов тінь, поплив убік Чорного шляху. Та від'їхавши кроків на десять, вона враз натягла повід.
— Побачиш. Прийде до тебе сьогодні вночі дівчина славна. Поділитеся з нею своїм здоров'ям.