А туди далі, позаду, яскраво спалахували рушничні випали дружного воїнства, яке продовжувало гонитву.
Жуйвода провів пучкою великого пальця по лезу оголеної шаблі, аж кров цвиркнула.
— Нічого ще не пізно, — перебила вона. — Ми можемо завіятися, де нас ніхто не знайде. Навіть вибратися за кордон. Я чула, що можна перейти Збруч.
У Капітанівці вони ще запалили волосний виконком, перед тим забравши в його голови «громадський податок» — сто десять мільйонів совєтських рублів, сто вісімнадцять рублів сріблом та п'ять золотом. По дорозі заодно підпалили ще комнезам, спровадивши його голову до небесної канцелярії, й оскільки диму вже було забагато, подалися чимдалі від гріха аж на Старосілля.
Вона не опиналася його ніжностям. Птіцин аж знерухомів, коли дівчина схилила голову йому на плече.
Але що робити? Навіть якби «червінців» було менше, бій поставив би під загрозу головну мету.