— Мертвого привезли, — сказала Танасиха й заголосила, як над труною: — Рученьки холодні, ніженьки босі, не топтати їм більше синього рясту…
— Ну, писак і балакунів у нас вистачає. Головне, щоб було кому стріляти.
Наглядає за ними адмінвідділ Медведівського волвиконкому.
— А до того, що я хотів ось що спитатися в тебе: звідки в людини беруться сльози? Чому в одного вони течуть, як горох, а в іншого їх мовби й немає.
Минулої ночі Тіна заснула, поклавши голову на моє плече.
— А нє скажеш, ґдє здєсь вєсьолиє дєвкі жівут?