Цього разу він раював набагато довше, до нестями розтягував насолоду, — ти мене розіпнеш, шепотіла Тіна, — і тільки тоді, як зовсім її знесилив, дозволив собі доконечну розкіш.
Після того всі Момоти заворушилися, жваво запрацювали шатунами, — хапаючи «сучих тельбухів» за в'язи, по черзі тягли їх у воду й топили. Один якось вирвався, кинувся пливти на той берег, але малий Момот пірнув, ухопив його невідомо за що, і тут уже нам довелося похвилюватися, коли вони обоє надовго щезли під водою.
— Ну, ви як діти, їй-богу, — знизав плечима Загородній. — Казано ж було: без крові.
І тільки вранці, коли випав легенький сніжок, він здогадався, що означали її слова.
— Уперше чую, — здивувався він. — Уперше чую, що ти не дівчина.
— А что я? Жізнь мєняєтся. Я, мєжду прочім, твой должнік.