«Мене буде поховано в Гунському лісі за двадцять кроків на схід од старезного дуба».
— У Шидлівці, — сказав я. — Дитину несемо до дохтора.
До чорних списків відповідачів-заручників (їх ще називали десятихатниками) потрапляли найпорядніші люди. Звідтоді ми намагалися обминати села, не заходити в них без нагальної потреби.
Знову гримнув його револьвер, куля цвьохнула над моєю головою. «Бджоляр», засівши за товстою березою, що стояла «по коліна» у воді, таки прицілився з лівої. Але ж… у його барабані залишився один набій. Тепер стрілятиме тільки зблизька.
— Як це — аж дві? — спитав Чорний Ворон і враз прикусив язика, зніяковів ще дужче.
— Всє на мєстє? — спитав у вартового на ґанку.