— Він що, лупцюватиме їх? — здивувався Невіруючий Хома.
— А вам не підходить наша жіноча компанія? — спитала в нього Манюня.
— Все'дно мусимо мати єдиного зверхника, — сказав я. — Для дисципліни й узгодження дій.
— А кого ви знаєте в Шидлівцях? — спитав він.
Козаки після дичини смачно сьорбали чай, настояний на ожинових дубчиках, і хвалили мисливця Ходю. Коли до землянки вкотився Вовкулака, на його червоному, припеченому морозом обличчі блукала загадкова усмішка. Задоволено потираючи долонями, він сів поруч з отаманом, і той відчув, як у ніс йому вдарив кислувато-їдкий запах вовчатини.
— А це нащо? — кволим голосом спитала Ганнуся.