2024 © Все права защищенны - BookQuotes.ru
Дякуємо, пане, зоставайтесь здорові, а ми пішли далі. Й ось тут мені було б дуже прикро розповідати про наші ходіння «потойбічними» селами, начебто й українськими, але такими чужими, що не хочеться про це говорити. Скажу лишень, що люди там були не такі, як у нас, — вони хоч розмовляли нашою мовою, та не було в них тієї доброти і щирого милосердя, що є в наших людях. Це особливо впадало в око після багатоденної подорожі до кордону, де скрізь, у кожній хаті, зустрічали нас із дитятком, як Божих посланників, завжди пускали переночувати, хати не перележите, казали господарі (вони часом самі лягали на долівці, а нас клали до ліжка), ви ж, мабуть, голодні? — питали найперше й садили вечеряти, гріли воду, щоб скупати дитину і дати вмитися нам.
Просмотров: 5
— Ми чекістів розстрілюємо, — сказав Ворон.
Просмотров: 2
— Немає на тебе Василя Чучупаки, — засміявся Ларіон. — Дав би він тобі двадцять шомполів за понівечене дерево.
Просмотров: 1
Потім, запаливши сірник, підніс його до сухого сіна.
Просмотров: 1
Та я відчував, що ми більше не побачимося.
Просмотров: 1
— Там, здається, хтось є, — показала вона очима на двері.
Просмотров: 3