2024 © Все права защищенны - BookQuotes.ru
Вони із Грицем заїхали туди вночі, й отаман завважив, що ні вітри, ні дощі не вибавили духу згарища. Завели до стодоли коней і, зморені, попадали на солому. Ворон ліг на тому місці, де колись розстилав бекешу. Снилося йому чи привиджувалося? Малиновий будяк… фіолетове око коня… пагорки білих грудей… і світ… цілий окремий світ, де є свої ліси, долини, озера, пахощі, дороги…
Просмотров: 9
Червоні побігли назад, залишивши на лісовій прогалині кільканадцять трупів.
Просмотров: 4
Він привів їх до старезного, майже всохлого дуба, на якому ця весна відживила, може, зо дві гілляки. Стовбур, завтовшки з п'ять аршинів, був порепаний і дупластий, місцями оголений, без кори, а збита верхівка чорнілі обвуглена — видно, не раз влучала блискавка в цього велетня.
Просмотров: 3
— Раптом що, — сказала Дося, — за дверима лежатиме свічка.
Просмотров: 7
І тоді на них знову посунув зі своїми гострими, як сучки, кулаками Варфоломій.
Просмотров: 4
Десь у глибині лісу прокотилися ухкання-зойки сича. Якщо то правда, що темної ночі б'ються навкулачки чорти, то це могли бути і їхні крики.
Просмотров: 4