— Ще не вродилася та краля, заради якої я зголив би свою бороду.
— Та що, товар веземо в радкоп, — знов пояснив дідок, наче він був тут за старшого і знав більше за всіх. — Нову кооперацію в нас відкрили, а товару катма. То оце й веземо! Ото сіль і цукор, — показав він пужалном на мішки. — А в ящиках мило, сірники, папіроси…
— То що ж це таке може бути? — подивився на отамана Фершал крізь запітнілі окуляри.
— Відкрийте віко, — попросив отець Олексій.
С подлинным верно: делопроизводитель (підпис)».
— Справи сердечні? — прискалив око Загородній.