— Дай же я його хоч побачу, — вона забрала у Ворона дитину, розкушкала її на ліжку, а потім обмацала з ніг до голови. — Моцар!
Запала мовчанка. Я подивився на Тіну, яка сиділа на ліжку, й побачив, як її рука мимоволі лягла на колиску.
Він ні з ким не говорив, не зустрічався, а тільки зайшов на цвинтар.
— Не підходь, бо застрелю! — засичала дівуля.
— Атож, — сказала Онися, — у мене палиця довга, а жарти короткі.
— Я хочу жити, — схлипуючи, сказала вона.