Цитата #32 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

— А чого він вартий без нас? — задер носа Загородній. — З ким же тоді йти на повстання?

Просмотров: 6

— Хто його знає. Мудей, та й усе. На ось, візьми ще нагайку.

Просмотров: 2

Вони як стояли колом, то так і сіли на землю, а в Гупалових руках уже вродився зелений чотиригранний штоф, і на середину трав'яної скатерки покотилися зеленошкурі ранні кавунчики, помідори, печена картопля…

Просмотров: 2

— Нікуда я тєбя не отпущу! Пєрєночуєш у мєня.

Просмотров: 7

Тіна дістала зі своєї шальки дві хлібини й одну рибу, себто дала їм два коржі й оселедця, і «кубанець» показав нам, як іти далі — отак на ті верби, а там буде межа, яка й приведе нас до села. Вони мерщій подалися до вільшаника наминати коржі й оселедця, а ми пішли понад озером шукати межову стежину, яка справді ще до смерку привела нас у Шидлівці, що лежали уздовж Збруча. Там тої річечки — заєць перескочить, а скільки я про неї наслухався, скільки думок передумав, й ось вона — тасьма холодної води, що розітнула Вкраїну й стала кордоном.

Просмотров: 4