Цитата #2071 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

Побачивши мене, вони поклали його на землю. Я зіскочив з коня.

Просмотров: 20

— А що, занюхав табаки? — весело вищирився до нього Вовкулака.

Просмотров: 16

Накинув — і швидко зняв, припав обличчям до її ще теплого споду.

Просмотров: 14

Важко повірити, що після стількох амнестій і зрад більшовики не довідалися про освячення зброї, яке він відправив у Лебединському лісі навесні 1920-го. Досі відчуваю на своїх щоках прохолодні краплі з його замашного кропила. Поклавши перед собою рушниці, кулемети, пістолі, гранати, опустившись на праве коліно, а на лівому тримаючи оголені шаблі, ми присяглися вживати зброю тільки супроти ворога-супостата, і панотець Олексій, благословляючи нас, дужо й натхненно, мов булавою, змахував кропилом, примовляючи: «Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці!», — гострі бризки цвьохкали нас по обличчях, ми зводили очі до неба, до сонця й вірили, що так воно буде.

Просмотров: 16

— Плач, козаче, — сказав отаман, ковтаючи солоний клубок. — Плач, не соромся.

Просмотров: 21