— Особово назначєнія, — відповів нахаба. — Ілі я на вовкулаку похож?
— Здорові були! — по-нашому привітався Дибенко, який теж носив чорну, але невеличку бороду.
— А як інакше? Я вас не знаю і вам не вірю. Так що вибачайте.
— А ти що, женитись зібрався? — якось дивно поглянув на нього Вовкулака.
Мудей, скинувши головою, форкнув, а Ворон розстебнув кобуру. Якийсь час він вичікував, поки сіроманець похопиться й щезне, але той нахабно світив очима, випробовуючи Воронове терпіння.
Звичайно, їм усе дозволялося. Їх чекало нове життя в новій Україні!