Знову в Кремль. Повертаю на М’ясницьку, а вона вся забита — вечір, година пік, ясна річ. Сигналю держгіпертоном, розступаються перед моїм «мерином» із собачою головою, пробиваюсь неухильно до Лубенської площі, а там застрягаю намертво: пробище-уйобище, прости Господи. Постояти доведеться.
— Ваш літак вилітає за двадцять одну хвилину. Вартість квитка — 12 карбованців. Час у польоті — п’ятдесят хвилин. Як будете платити?
Приємно потягувати сичуаньське шампанське, відчуваючи, як всотується в стінки кишки прямої здорове опричне сім’я.
— Вірно! Діло кажеш, Свириде! Не в Китаї вороги сидять, а в Приказах!
— Це добре… — киває Батя. — А що він написав? Ти ж знаєш, я далекий від книжок.
— Сперва в поход, — утешил Драко. — Все остальное потом. Нас-то с Тео тоже к вам отправляют! Проходить курс молодого бойца, как папа выразился. Пока ты будешь изучать, что какой вилочкой есть, мы… даже не знаю, что мы будем делать.