— Вибач, Батю, — хреститься Хруль, — лихий попутав…
— От тобі й — «усе повернеться»… — посміхається Батя, бере келих з підноса, відпиває.
— Послухай, Борисе. Ми з тобою не діти. Який мрець? Яка кришка? Ну, потрапив я Государеві під гарячу руку, але ж це не назавжди! Государ знає, скільки я зробив для Росії! Рік пройде — пробачить він мене! А ви з прибутком зостанетесь!
— Шаньтоу, завод «Червоне Багатство», 380-6754069.
До кабінету начальника Таємного Приказу князя й близького друга Государевого Терентія Богдановича Бутурліна. Заходимо в кабінет — першим Батя, потім ми. Зустрічає нас Бутурлін. Батя з ним за руку вітається, ми — низько кланяємось. Серйозне обличчя в Бутурліна. Запрошує він Батю, всадовлює, сам навпроти сідає. Стаємо ми за спиною в Баті. Грізне обличчя в начальника Таємного Приказу. Не любить жартувати Терентій Богданович.
Бавляться чечужки золоті в стихії своїй. Красиві вони дуже, і без лупи видно. Неабиякий розум створив забавку цю. А може — і не людський. Тільки ангелу, впалому з Престолу Господнього, могло таке на гадку спасти.