Цитата #2 из книги «День опричника»

У Москві вечір. Їду із «Внуково» в місто, вмикаю радіо вороже.

Просмотров: 4

Але я принципово не згоден із циніком Мандельштамом — влада аж ніяк не «отвратительна, как руки брадобрея». Влада чарівна й приваблива, як лоно незайманої гаптарки. А руки цирульника… що ж тут вдієш — бабам наших борід голити не годиться. Самсон пускає мені на щоки піну з оранжевого балончика «Чингісхан», якомога акуратніше розтирає, не торкаючись моєї вузької й красивої бороди, береться за бритву, розмашисто гострить її на ремені, націлюється, піджавши нижню губу, і починає рівно й плавно знімати піну з мого обличчя. Дивлюсь на себе. Щоки вже не дуже свіжі. За ці два роки я схуд на півпуда. Синці під очима стали звичними. Усі ми хронічно недосипаємо. Минула ніч — не виняток.

Просмотров: 4

— Так… а це що тут? — у куточку ятки помічаю підручник Михайла Швеллера зі столярного виховання для церковнопарафіяльних шкіл.

Просмотров: 4

От тобі й на. А сяоцзе навіть не почервоніла. Кланяється, забирає свій чайний столик. Лікарі з’являються, виносять дяка.

Просмотров: 7

— Старе, воно як камінь у воді. Риби довкола каменя того плещуться, а вгорі птахи небесні літають, у повітрі білому грають, птахи пригожі, на людей схожі. А люди обертаються та назад не повертаються. Живуть собі славно та бурмочуть несправно, падають рядами, обкладаються гробами, під землю ходять, із жінок знову виходять.

Просмотров: 7