Захожий цирульник уже чекає в платтяній. Іду туди. Мовчазний, присадкуватий Самсон з поклоном всадовлює мене перед дзеркалами, масажує обличчя, натирає шию лавандовою олією. Руки в нього, як і в усіх цирульників, не дуже приємні.
Зате любить пильнувати складну й відповідальну Справу, змови викривати, шпигунів-зрадників виловлювати, крамолу виводити.
Стоячи в опочивальні, проводжаю поглядом широку Государиню нашу.
Анастасія! Мати Божа… Я ж їй дав пігулки. Ах, тиха сапа… ряжка…
На моїй бульці — тигри в клітках, радянські куховарки, а я ‘їх геть не бачу. Тут поруч — жертва держави Російської сидить. Як же з нею вчинили? Прізвища навіть не змінила, взяла подвійне.
Заходимо всередину. Спокійно заходимо. Тепер уже поспішати не варто.