Цитата #351 из книги «День опричника»

Особливе місце в книзі посідає розділ «Недоїдки великого». На другому каналі — двадцятип’ятирічний ювілей виставки «Обережно, релігія!». Медаллю «Потерпілим від РПЦ» нагороджують якусь стару, учасницю легендарної мракобісної виставки. Тремтячим голосом старенька вдається у спогади, белькоче про «бородатих варварів у рясах, які рвали й трощили наші чудові, чисті й чесні роботи». По третьому каналу йде дискусія Віпперштейна та Онуфрієнка про клонування жанру Великого Гнилого Роману, про поведінкову модель Цукрового Буратіно, про медгерменевтичний адюльтер. На четвертому якийсь Ігор Павлович Тихий всерйоз розмірковує про «Заперечення заперечення заперечення заперечення» в романі А. Шестигорського «Дев’ята дружина». На пятому басить Борух Гросс про Америку, що стала підсвідомістю Китаю, і про Китай, що став несвідомим Росії, і про Росію, що дотепер ще й досі є підсвідомістю самої себе. Шостий канал віддано цуценятам людини-собаки, відомого «художника» в роки Білої Смути. Цуценята виють щось про «свободу тілесного дискурсу».

Просмотров: 3

Цим Кільцем і стягнув Государ хвору, гнилу країну, яка розвалювалась, стягнув, ніби ведмедя пораненого, що кров’ю-сукровицею стікав. І зміцнів ведмідь кісткою й м’ясом, залікував рани, нажив жиру, відростив кігті. Спустили ми йому кров гнилу, ворогами отруєну. Тепер рик ведмедя російського на цілий світ чутно. Не тільки Китай з Європою, а й за океаном до рику нашого прислухаються.

Просмотров: 3

— Страшенно. У мене немає інших подруг. Ви ж знаєте звичаї нашого театрального світу…

Просмотров: 3

— Так ось, анохи мої світ-родимі, не для цього все. А для того, щоб зберегти віру Христову як скарб непорочний, еге? Бо тільки ми, православні, зберегли на землі церкву як Тіло Христове, церкву єдину, святу, соборну, апостольську й безгрішну, еге? Бо після Другого Нікейського собору правильно славимо Господа тільки ми, бо православні, бо право правильно славити Господа ніхто в нас не відібрав, еге? Бо не відійшли ми від соборності, від святих ікон, від Богородиці, від віри батьків, від Трійці Живоначальної, від Духа Святого, Господа, Животворящого, Який від Отця походить, Якому із Отцем і Сином поклоняємося і славимо, яким мовили пророки, еге? Бо відкинули ми все богоненавидне: і маніхейство, і монофелітство, і монофізитство, еге? Бо кому церква не мати, тому й Бог не батько, еге? Бо Бог за природою своєю вищий за всіляке розуміння, еге? Бо всі панотці правовірні — спадкоємці Петра, еге? Бо нема чистилища, а є тільки пекло та рай, еге? Бо людина народилася смертною й через те грішить, еге? Бо Бог є світло, еге? Бо Спаситель наш став людиною, щоб ми з вами, вовки сапаті, стали богами, еге? Ось тому й збудував Государ наш Стіну Велику, щоб відгородитись від смороду й невірства, від кіберпанків клятих, від содомітів, від католиків, від мелан холіків, від буддистів, від садистів, від сатаністів, від марксистів, від мегаонаністів, від фашистів, від плюралістів і атеїстів! Бо віра, вовки ви сапаті, — це вам не гаманець! Не каптан парчевий! Не дрюк дубовий! А що ж таке віра? А віра, анохи голосні мої, — це колодязь води джерельної, чистої, прозорої, тихої, непоказної, сильної та рясної! Зрозуміли? Чи повторити вам?

Просмотров: 4

— Ніколи не думала, що просити за інших так важко.

Просмотров: 4