Цитата #137 из книги «День опричника»

Як живе рожеве поросятко на рожні розпеченому, здригається та повискує вдовиця. Впиваюсь я зубами в ступню її. Верещить вона й б’ється на столі. А я статечно й неухильно соковите діло вершу.

Просмотров: 7

День опричника

День опричника

Еще цитаты из книги «День опричника»

Заходимо в купіль. Закипає вода бульками повітряними довкола нас. По яйця поринає Батя, по пояс, по груди. Входить уся гусінь опрична в купіль. І зупиняється.

Просмотров: 3

Гарна дружина в Івана Івановича: струнка тілом, лицем вродлива, цицьката, сраката, поривчаста. Але спершу — дворянин. Всі виходимо з будинку на подвір’я. Там уже чекають-стоять Зябель і Кріпло з мітлами, а Нагул з мотузком намиленим. Тягнуть опричники дворянина за ноги від ґанку до воріт в останню путь.

Просмотров: 4

— Знаємо! — кричить охорона. — Та від вас все одно відбиватись доведеться!

Просмотров: 4

Подає Воск чашу Баті. Зрозуміло, сьогодні діві у фаворі. Справедливо. Заробили.

Просмотров: 4

Гарна була ідея батька Государевого, покійного Миколи Платоновича, щодо ліквідації всіх іноземних супермаркетів і заміни їх на російські ятки. І щоб у кожній ятці — по дві речі, для вибору народного. Мудро це й глибоко. Бо наш народ, богоносець, обирати з двох має, а не з трьох і не з тридцяти трьох. Обираючи з двох, народ спокою душевного набуває, впевненістю в завтрашньому дні насичується, зайвої суєти неспокійної уникає, а отже — задовольняється. А з таким народом, задоволеним, великі справи вершити можна.

Просмотров: 4