Цитата #1 из книги «День опричника»

У Самосі очі чорняві бігають, кулаки стиснуті. Єроха жовна ганяє по вилицях широких, поскрипує зубами. Мокрий своїми баньками з-під брів навислих так витріщився, ніби просвердлити мене хоче. Останнього разу він рибок діставав. А Правда завжди за ніж тримається — звичка така. Сильно побілів кулак його, руків’я кістяне стискаючи. Усі праві в опричнині такі — вогонь-хлопці.

Просмотров: 3

Несуть її. Пора й крапку ставити. Поглядають опричники на будинок: багатий, добра повний. Але, коли садибу на злам за Государевим указом списують, грабувати не можна. Закон. Усе добро — Государевому червоному півневі дістанеться.

Просмотров: 2

— Це не подарунок. Ми з тобою люди ділові. Я вам будинок, ви мені дах. Опала мине — ще додам. Не скривджу.

Просмотров: 4

І маю сказати — добре горять. Узагалі, книги добре горять. А вже рукописи — як порох. Бачив я чимало вогнищ із книжок-рукописів — і в нас на подвір’ї і в Таємному Приказі. Та й сама Письменницька Палата палила на Манежній, від власних крамольників очищаючись, нам роботи відбавляючи. Одне можу сказати — біля книжкових багать завжди якось тепло дуже. Теплий вогонь цей.

Просмотров: 3

Хреститься Батя. Хрестимось і ми. Нюхаємо. Запиваємо. Крекчемо.

Просмотров: 3