Цитата #415 из книги «День опричника»

Тримає Батя мізинці замком, підморгує. Кому треба — бачить знак цей. Оце так новина! Адже лазня по суботах, та й то не кожної… Закалатало серце, глянув на Шелета з Правдою: для них теж новина! Вовтузяться, крекчуть, бороди чухають, вуса підкручують. Посоха веснянкуватий мені підморгує, шкіриться.

Просмотров: 2

Обертаюся. Іде до мене ясновидиця Парасковія на незмінних своїх милицях, що синім світяться, тягнучи ноги тонкі по підлозі, втупившись у мене непорушно-веселими очима своїми. Шурх, шурх, шурх. Це ноги її по підлозі гранітній тягнуться. Це її звук.

Просмотров: 3

— Без думських дяків не ввійдете, душогуби! — лунає з динаміка.

Просмотров: 3

— Чапиж матір ховає, Сірий із Воском у Кремлі в графа Савельева на нараді, а Самося-дурень в’їхав у когось зі Стрілецького Приказу на Остоженці.

Просмотров: 4

На площі я підходжу до свого «мерина». Козлова підходить слідом. При денному світлі найкраща в Росії Жизель ще більш субтильна й непоказна. Вона ховає худеньке обличчя своє в розкішний песцевий комір коротенької горжетки. На примі-балерині вузька й довга спідниця чорного шовку, з-під якої визирають гостроносі чорні чобітки зі вставками зі зміїної шкіри. Очі в прими красиві — великі, сірі, неспокійні.

Просмотров: 3