– Спасибо, – сказал ему Цкуру. – Давайте я отвезу вас обратно к велосипеду. Дорогу я уже запомнил.
– Скорей уж ты оказалась довольно настойчивой, нет? – уточнил Цкуру.
– Если перейти через вон ту гору, есть сельская школа, – ответил Хайда. – Может, разрешат поиграть после уроков в музыкальном классе.
Серебристая дверь лифта беззвучно отъехала в сторону, и на этом они расстались.
Та-а-к… Артамоша круто бере, з вогнем грається. Дійшов до крайнощів. До того, що пора гасити його. А починав-бо, негідник, як справжній боян народний. Співав спочатку старі російські билини канонічні про Іллю Муромця, про Буслая, про Солов’я Будимировича. Здобув славу по всій Русі Новій. Заробив добряче.
Славно! Втому як рукою зняло. Лазенька! Дивлюсь на годинник — 23.12. Цілих сорок вісім хвилин чекати. Нічого! Почекаємо, Ком’яго. Час іде, людина — терпить. І слава Богу…