Цитата #319 из книги «Польовий командир»

Хто відає, як би склалося побоїще, коли б стояло завдання перемогти протестантів… Та треба було — прибрати з площі. Кут між штатським й сферами розірвався, збоку виглядало — під натиском натовпу протестувальників, і мітинг кинувся в щілину — туди, де бачилася йому воля й безпека. Когось із юрми встигали вихопити й пов'язати, Сидорову здалося — безсистемно. Він уже бачив перед собою вільний простір і спини своїх споборників, що тікали довгою прямою вулицею, коли хтось ззаду міцно вхопив його за матню, потужно смикнув одночасно назад і догори, а коли здоровань вимушено піднявся навшпиньки, поштовхом межи лопаток вивів з нестійкої рівноваги й кинув грудьми просто на асфальт. «Обана», — встиг подумати він, смикнувся, отримав носаком черевика в пику, а невідпорна сила потягла його руки за спину. Потім клацнули бранзулети.

Просмотров: 3

Польовий командир

Польовий командир

Еще цитаты из книги «Польовий командир»

— Хоч де, — завірив Шульженко, — аби тільки відчувати себе потрібним.

Просмотров: 2

А таки справді — сокіл: ставний, лицем чистий, чуприна хвацька… І форма військова пасує… Жити б та тихо радіти. Та от біда — нелюб… А що було робити, як їй було тоді вже двадцять п’ять, а всі подруги давно заміж повиходили? Пішла за того, хто кликав, хвалити Бога, що не бридкий трапився… Перемелеться, мовляв, — злюбиться. Таки перемололося, та щось не злюбилося…

Просмотров: 0

Галина ще кілька хвилин дивилася йому вслід. Невже… — не наважувалася зізнатися навіть собі вона…

Просмотров: 3

Обличчя покійників, між тим, у переважній більшості були підозріло слов'янськими.

Просмотров: 1

Але життя готувало для нього нові родзинки.

Просмотров: 1