Цитата #663 из книги «Польовий командир»

Та Валентина найближчим часом до Одвірченків і не збиралася: цими вже вихідними вона везла Миколу Шульженка до батьків на село, і найбільше її зараз турбувало — чи стане батько звати Миколу, як колись художника та прикордонника, той та він, чи таки як другого свого зятя, відомого на весь Київ бухгалтера Валерія Володимировича Соєва — синочком.

Просмотров: 2

Польовий командир

Польовий командир

Еще цитаты из книги «Польовий командир»

— Підозрілий факт, — прокоментував таку паспортну статистику начальник обласного УВС.

Просмотров: 1

— Що, не пізнаєш? — хлопнув його по плечі офіцер.

Просмотров: 2

Коли дійшло до гарячого, колеги розібралися з однією пляшкою й взялися за наступну.

Просмотров: 1

Прислухатися до смакових відчуттів на язиці часу бракувало.

Просмотров: 3

Весь кайф ситуації полягав у тому, що Петрові нічого робити не треба було: папери за міністром носив референт, організаційні питання чітко вирішували господарі, отож він із подарованою йому як учаснику саміту багатою шкіряною текою з логотипом, повною різних класних ручок, олівців та шикарних блокнотів, став ходити на всі засідання, дізнаючись купу цікавих речей. Весь день він щось занотовував, робив висновки й спіймав себе на думці, що в нього з'являються нові цікаві ідеї. Валерій же Георгійович, спостерігаючи серйозне ставлення свого протеже до роботи поліцейського форуму, задоволено думав: «Хай побачить, що таке бездоганна організація, хто такі справжні професіонали, послухає їх та зрозуміє, що мається на увазі під словами „високий рівень“».

Просмотров: 3