Цитата #110 из книги «День опричника»

— Але я ж не прошу вас закрити справу. Я прошу за вдову!

Просмотров: 5

— За моєю командою! — бурмоче Батя захмеліло-задубілий. — Раз, два, три!

Просмотров: 6

Виходять Нагул і Охлоп. Поки двері за ними зачиняються, чую стогін вдови дворянина.

Просмотров: 4

Під’їхавши, опускаю скло, закурюю. Народ розступається, щоб мені видніше було: поважають нас, опричників. На помості дерев’яному стоїть Шка Іванов — відомий кат московської інтелігенції. Тут він постійно шмагає по понеділках. Народ його знає й поважає. Шка Іванов здоровий, білошкірий, широкий у грудях, присадкуватий, кучерявий і в круглих окулярах. Гучним голосом зачитує Шка вирок. Слухаю краєм вуха, поглядаю на народ. Розумію тільки, що шмагати будуть якогось піддячого Данилкова зі Словесної Палати за «злочинну недбалість». Щось важливе він не так переписав, наплутав, а потім приховав. Довкола інтелігентний народ юрмиться, багато студентів, гімназисток. Згортає Шка вирок, ховає в кишеню, свистить. З’являється підручний Шка Іванова — Мишаня Лапки. Високий, вузькоплечий, бритоголовий здоровань із вічно глузливим виразом обличчя. Нарекли його так за те, що все каже ніби в лапках і після кожного слова двома руками біля голови своєї лапки показує, стаючи в цю мить дуже схожим на зайця русака. Виводить Мишаня на ланцюзі караного Данилкова: звичайний піддячий з довгим носом. Хреститься він, бурмоче щось.

Просмотров: 3

Тиша. Мовчить Батя. Мовчить Урусов. Мовчимо й ми. Завмер Цао з відкупореною пляшкою сичуаньського в руці. Будинок Урусова на ГГятницькій… Це й будинком назвати соромно: палац!

Просмотров: 4