Воронянський — перший тенор Великого театру, кумир народний. Він, мабуть, не тільки сидить, а й їсть на золоті… Пролітаю знов по Кам’яному мосту, по червоній смузі. Праворуч і ліворуч у безконечних пробках тісняться машини. Після Народної бібліотеки імені Нестора минаю Воздвиженку, університет, повертаю на опальну Нікітську. Минула третя зачистка — і принишкла ця вулиця. Навіть збитенники та яточники з калачами ходять тут крадькома й покрикують боязко. Чорніють вікна спалених квартир, так і не відновлених. Боїться земська сволота. Так їй і треба…