Цитата #134 из книги «День опричника»

І діло це — пристрасне, нам дуже потрібне. Від нього сили для боротьби з ворогами держави Російської додаються. І в ділі цьому соковитому своя розважливість потрібна. По старшинству слід починати й кінчати. А отже — я перший. Б’ється вдовиця вже покійного Івана Івановича на столі, кричить та стогне. Зриваю з неї сукню, зриваю білизну мереживну, вигадливу. Заламують Поярок із Сиволаєм їй ноги білі, гладенькі, пещені, тримають.

Просмотров: 4

День опричника

День опричника

Еще цитаты из книги «День опричника»

Ловлю Захід. Ось де оплот головної крамоли антиросійської.

Просмотров: 4

А в якості «цукерки» ви — шановний читачу — отримаєте задоволення від гротескних сюжетів дійсно нової російської літератури, я навіть скажу більше — культури. Саме за такі культурні шедеври навіть найнаціоналістичніший українець, я вже не кажу про просто культурного українця, любить і буде любити Росію…

Просмотров: 4

Гостре підборіддя її здригається, блакитні слізливі оченята дивляться розчулено. Я хрещусь, цілую ікону святого Георгія.

Просмотров: 4

Поглядаємо мовчки на нього, ніби на привида: раніше бачити мужа цього доводилось нам тільки у фраках або ж у вишитих золотом каптанах.

Просмотров: 5

Зустрічає Государиню зграя дармоїдів її. Виють вони радісно, верещать, кланяються. Багато їх. Різні вони: тут і блазні, і черниці-начотчиці, і каліки перехожі, і казкарі, і пустуни, і наукою скалічені пельмешки, і відуни, і масажисти, і дівчатка вічні, і колобки електричні.

Просмотров: 3