Цитата #457 из книги «День опричника»

Прозорий зникає. З ним можна було поговорити про що завгодно, хоч би й про супутники Сатурна. Пам’ять у нього в принципі безмежна. Якось напідпитку я спитав у місцевого прозорого формулу живородного волокна. Назвав. А потім якнайдокладніше переказав технологію процесу. Батя наш, коли вип’є, любить ставити прозорим одне-єдине питання: «Скільки часу залишилось до вибуху Сонця?» Відповідають з точністю до року… Але зараз — нема часу на кураж, та й їсти хочеться.

Просмотров: 4

День опричника

День опричника

Еще цитаты из книги «День опричника»

Але не всі були такими жидолюбами, як родичі мої. Траплялися й прояви, та й кров юдейська на землі російській проливалася.

Просмотров: 5

— Усе! — повертається матінка наша, іде геть із книгосховища.

Просмотров: 3

Стявши голову, за волоссям не плачуть. Узявся за гуж — не кажи, що не дуж. А як замахнувся — то вже рубай!

Просмотров: 7

Знову зітхає. Допиває келих. Подають їй новий.

Просмотров: 5

Я на справу коли лечу — завжди старе веселе кіно дивлюся, звичка така. Гарне кінце, веселе, хоч і радянське. Дивишся про те, як левів-тигрів на кораблі везуть, а вони з кліток вириваються й людей лякають, і думаєш — жили ж люди руські і тоді, за часів Смути Червоної. І не надто, скажемо, від нас відрізнялися. Хіба тільки тим, що майже всі безбожниками були.

Просмотров: 3