Відчуваю сракою тремтливу булаву його. Важка вона — без поштовху не влізе. Торкається Бубон, вганяє в мене товстоголового прутня свого. До самих кишок дістає махина його, стогін нутряний із мене вичавлюючи. Стогну у вухо Нечаеве. Бубон крекче в моє, руками молодецькими мене обхоплює. Не бачу того, хто вставляє йому, але за кректанням розумію — прутень гідний. Ну, та й нема серед нас негідних — усім китайці прутні обновили, зміцнили, облаштували. Є чим і один одному насолодити, і ворогів Росії покарати. Збирається, з’єднується гусінь опрична. Ухкають і крекчуть позаду мене. За законом братерства лівокрипі з правокрилими чергуються, а вже потім молодь прилаштовується. Так у Баті заведено. І слава Богу…