— Знайдемо гниду, нікуди не дінеться, — киває Батя.
Але це не тільки дрова, а й книги. Книги впереміш із дровами березовими — як завжди в ясновидиці. І поруч з каміном — купка дров та купка книг. Цікаво, що сьогодні палить ясновидиця?
— Благаю! Благаю! — Вона падає на коліна, хапає мене за чоботи.
Здригаються корпуси машин від звуку невидимого, поступаються мені дорогою, звертають. Великий і могутній рев Государевий.
— Насмілюсь вам нагадати: сьогодні під вечір прийом албанського посла. Потрібна неабияка пильність.
Обливає мене Зуфар водицею, передає Цао. І от уже я в обмивальній напівлежу, у стелю розмальовану дивлюсь, а китаєць мене миє. Ковзають м’які та швидкі руки його по моєму тілу, втирають піну запашну в голову, ллють пахучі олії на живіт, перебирають пальці на ногах, розтирають литки. Ніхто так не вимиє, як китаєць. Знають вони, як з тілом людським обходитись. На стелі тут сад райський зображено, а в ньому — птахи та звірі, що голос Божий слухають. Людини в саду тому ще нема — не створена.