А всередині там — мати з дитиною. Притискає її до грудей, кричить у вікно. Ну, я до неї ззаду й прилаштувався… А потім через півроку в Самарі казначейство зайнялося, а ми з батечком покійним на ярмарок приїхали, і, словом…
Ясна річ. Розуміємо. Китайська заставна. Старе марудиво.
— Он воно що! — регоче Батя невидимий. — Ич, що вигадав, злочинець!
— Вибач, Батю, коли слово тобі всупереч скажу.
— Тут дві школи неподалік, пане опричнику. Батьки беруть.
Знаю, проходили. Опричник із повноваженнями. А це — Печатка. Тільки у дванадцяти опричних Печатка є. У лівій руці вона, у долоні, під шкірою. І забрати її в мене тільки з рукою можна.