Перекладено за виданням: Сорокин В. Г. День опричника. — М.: Захаров, 2006
Слухати премудрі слова Кирила Івановича я можу безконечно, а він без кокоші неговіркий…
Іде Государиня геть із їдальні, розчиняються двері перед нею.
Дрібоче бібліотекар слідом. Проходить Государиня до полиць.
— А масло їж. Бо в коров’ячому маслі сила не згасла, колотінням збирається, довкола обертається, в грудку стискається, на приполок влягається, жиром зійде, в печінку ввійде, під шкірою відкладеться, силою набереться.
Та-а-к… Що тут скажеш. Оцим ось гноєм, цим блювотинням, цією порожнечею лункою і живляться наші інтелектуали-підпільники. Поліпи вони гидкі на тілі нашого здорового російського мистецтва. Мінімалізьм, парадигма, дискурс, кінь-септ-уалізьм…