Там масажист вправний. Є дві гуняночки.
— Благаю, вислухайте мене! — гарячий, уривчастий шепіт. — Я дружина заарештованого дяка Корецького.
Пречудова зала! Усе в ній урочисто, усе для свят державних облаштовано, усе правильно. Одне кепсько — не завжди на сцені зали цієї могутньої правильні речі відбуваються. Просочується крамола й сюди. Ну, на те і ми, щоб за порядком стежити й крамолу нищити.
— Государю, ми знайдемо пасквілянта, запевняю вас, — каже Бутурлін.
Але ж вона сина виховує, і, мабуть, щочетверга в них зі Штейном сімейні прийоми, інтелігенція оренбурзька збирається. Співають вони романси, п’ють чай із вишневим варенням, а потім — розмови ведуть. І не треба бути Параскою-ясновидицею, щоб здогадатися, про що й про кого вони говорять…
— Серйозна пропозиція, — примружується Батя, обводить нас поглядом. — Обговорити доведеться. Ну, хто?