— Чого ви завжди мене квапите? Або палити, або жерти треба… А то засмикались — то туди, то сюди. Спокійніше треба, по порядку.
На сцені зірка. Оповідач народний, боян і билинник Савелій Іванович Артамонов, а по-народному — Артамоша. Сивий він, білобородий, ставний, вродливий на обличчя, хоч і не молодий.
Там масажист вправний. Є дві гуняночки.
— Благаю, вислухайте мене! — гарячий, уривчастий шепіт. — Я дружина заарештованого дяка Корецького.
Пречудова зала! Усе в ній урочисто, усе для свят державних облаштовано, усе правильно. Одне кепсько — не завжди на сцені зали цієї могутньої правильні речі відбуваються. Просочується крамола й сюди. Ну, на те і ми, щоб за порядком стежити й крамолу нищити.
— Государю, ми знайдемо пасквілянта, запевняю вас, — каже Бутурлін.