2024 © Все права защищенны - BookQuotes.ru
Розчиняються білі двері, залітає до малої їдальні левретка Катерина, обнюхує мене, дзявкає двічі, чхає по-собачому, застрибує на своє крісло. Я ж устаю, дивлюся у двері розчинені із застиглими по боках слугами. Статечні й упевнені кроки наближаються, наростають, і — у шелесті сукні з темно-синього шовку з’являється в дверному прорізі Государиня наша. Велика вона, широка, ставна. Віяло складене в сильній руці її. Волосся розкішне прибране, вкладене, заколоте золотими гребенями, що коштовним камінням переливаються. На шиї в Государині кільце оксамитове з алмазом «Падишах», сапфірами облямованим. Напудрене владне обличчя її, напомаджені чутливі губи, блищать глибокі очі під чорними віями.
Просмотров: 5
Спускаємось. «Нишпірка» підводить нас до двох китайських ваз.
Просмотров: 4
І дочекався: вжиг, вжиг, вжиг — по спині, по сраці, по ногах. Досвідчений Іван у лазневому лупцюванні до неможливості — доки не випарить як слід — не вгамується. Але в Баті перепарюватись не варто, бо ж чекають ще й інші задоволення. Від передчуття яких у мене навіть у парній серце холоне.
Просмотров: 5
Це — правда його тіла, і від неї нікуди не дінешся. Різки тут безсилі. Потягуючись і крекчучи, іду до іконостаса, засвічую лампадку, стаю на коліна. Читаю молитви ранкові, б’ю поклони. Федько стоїть позаду, позіхає й хреститься.
Просмотров: 3
— Від цього рідко помирають! — посміхається Погода. — Це ж не диба!
Просмотров: 6
Зводжу очі. Лежить Государиня наша в нічній сорочці з шовку фіолетового, до ніжно-лілового кольору спальні підхожого. Волосся чорне її трішки розкуйовджене, по плечах великих спадає.
Просмотров: 4