Цитата #365 из книги «День опричника»

По дорозі в Донські лазні прикидаю — як справи розподілити на решту дня-вечора, як усе встигнути. Та думки плутаються, не дають зосередитись — золоті чечужки поруч у кульці плещуться! Заскреготавши зубами, змушую себе думати про справи державні. Ніби все встигаю — і зірку погасити, і до ворожки злітати.

Просмотров: 3

День опричника

День опричника

Еще цитаты из книги «День опричника»

Значить, знову в камінній говорити будемо. Любить вона перед вогнем розмови вести. Чи — просто мерзне? Хоча на вогонь дивитися — задоволення велике. Як наш Батя каже — три речі є, на які хочеться дивитися й дивитися невідривно: вогонь, море й чужа робота.

Просмотров: 2

Дахи-ялини. Дахоялини, снігом припорошені. Добре з Москви суворої після дня робочого повноцінного в рідне Підмосков’я повертатись. А з Москвою прощатись. Тому що Москва — вона всій Росії голова. А в голові є мозок. Він під ніч утомлюється. І вві сні співає. І в співі цьому є рух: звуження, розтягнення. Напруга.

Просмотров: 3

Без цього діла наїзд все одно, що кінь без наїзника… без вузди… кінь білий, кінь… красивий… розумний… зачарований… кінь… ніжний кінь-вогонь… солодкий… цукровий коник без наїзника… І без вузди… біс вузди… з бісом білим… з бісом солодким… з бісом цукрової вузди… з бісом цукрової вузди… з бісом цукрової вузди… з бісом цукрової вузди… чи далеко ж до пи-и-и-и-и-и-иииииизди-и-и-и-и-и-и-и-и-и!

Просмотров: 3

— Що ти перстень дворянський на палець собі вдів.

Просмотров: 2

— А? — підморгує Потроха. — Не пошкодуєш. Кращі за ваших московських. Незайманки вічні.

Просмотров: 3