— Сорочка натільна — від усього вільна, живе-поживає, розуму наживає, прокисне-зістариться, в окропі звариться, просушиться, пропрасується, на коханому покрасується, до тіла пригорнеться, добром відгукнеться.
— Для всіх — три карбованці, але для пана опричника — два з полтиною.
Ось що значить — Внутрішнього Кола людина! Відразу в суть дивиться! Адже бздом російським можна і міста європейські опалювати! Замислились усі. І я на свій розум нарікав: не докумекав такої очевидної речі. З іншого боку — гуманітарій я за освітою…
Не вперше. Трохим уже тут як тут: відкриває червоний короб, а в ньому, ніби револьвери, червоні дрилі лежать. У кожному дрилі — найтонше свердло з живородного алмазу. Думаю, згадав Батя про забаву гостру свою, коли перстень діамантовий перед ним розтрощено було. Роздає Трохим усім по дрилю.
— Що ж ви, шановний, так маху дали? Адже тема наша газова стара як світ! — питає його столоначальник.
— Ага! — киває він. — Розберись, глянь. Там скоморохи щось нове затіяли…