Стрільці топчуться довкола воріт із повішеним, розглядають.
— Гойда! — відповідає Государ і посміхається.
А посольські стояли дюжиною півколом. Після 17 серпня Государ вирішив посольських наблизити. Тепер тримаємо чашу навпіл з посольськими: Батя і Журавльов на чаші, я або хтось із правого крила на рушнику, дяк посольський на ліктьовій підтримці, решта — на килимі й на поклонах. Щойно Государ посла нового за руку привітає, грамоти вірчі прийме, то зразу ж — обряд обмивання рук Государеві робимо. Звісно, шкода, що посольські так піднялися після серпня злоповісного. Але — це воля Государева…
— Ну, та й це не остання новина, — зводиться голий Батя.
Проходжу всередину будинку. Як завжди — порожньо й тихо. Стоять у напівмороці вази китайські, звірі, з каменя виточені.
— А коли знаєш — остерігайся. Машина в тебе зламається за тиждень. Хворобу підчепиш невеличку. Ногу тобі просвердлять. Ліву. Грошей отримаєш. Небагато. Будеш по пиці битий.