Скидають із себе опричники куртки парчеві, здирають сорочки шовкові, зривають спіднє. Розбрідаємось голі, лягаємо кожен на свій лежак.
«Зірки гасити — не мед водою розводити», — любить Батя наш казати. І то правильно — важливе це діло, державне. Але вправності вимагає, підходу особливого. Розумне діло, одне слово. І розумних виконавців потребує.
— Ну… для вас… дві з полтиною. І акваріум.
— Дай-но, брате Мокрий, мені кваску ковтнути.
— Государине, не хвилюйтеся — скрутимо ми в’язи цьому Артамоші. Розчавимо, як вошу.
Третя — злітати до ясновидиці Параски Тобольської із дорученням.